Про довіру або як говорить до нас Вс-Вишній. Випадок з життя.

Пост обновлен 20 нояб. 2019 г.


Тоді все тільки починалось.

Я толком не знала, куди йти і що робити. Цілительством займалась дуже несвідомо (не володіла інструментами та технікою безпеки), але вже свідомим був намір пізнавати себе та свій шлях у довірі до Вс-Вишнього.


Був звичайний день. Вихідний. Чудова сонячна погода. В той день я чомусь вирішила одягнутись в сукню та взула чобітки на каблуках (хто зі мною добре знайомий, той знає, що така форма одягу мені не характерна). Ми (я, мій чоловік та син) випадково зустрілись з другом сім’ї та з його маленькою донькою на одному з дитячих майстер-класів. Вели собі дружню бесіду і дізнались, що десь біля вокзалу вигрузили справжні танки. Мій син одразу зацікавився: «Вав! Давай сходимо подивимось!» "Ну давай", - сказала я. І ми пішли. Я на каблуках, мій чоловік, син, наш друг і його донька.


Йшли довго. Якимось чином ми опинились на відносно закритій території , де були одні військові. Вагони військових. Не дуже тверезих. І зброя. Багато зброї. І десь вдалині гудуть, ревуть, їдуть-підскакують танки. Малий в захваті. Чоловік з другом сім’ї говорять з якимись людьми. Я стою. На каблуках. Посеред ситуації, де мене лякає все. Просто все. Сказати, що я відчувала тоді жах – це не сказати нічого. Стоячи там як вкопана, я пережила кілька панічних атак під ряд і не могла від жаху сказати жодного слова. Ззовні я виглядала абсолютно спокійною, бо розуміла, що можу конкретно налякати дітей…


В цю мить я подивилась на доньку нашого знайомого. Вона спокійнісінько жувала печиво і просто сказала: «Тату!» Я подивилась дівчинці в очі і побачила там… довіру. Вона повністю, на 1000 процентів довіряла своєму татові і тому взагалі не вбачала ніде жодної небезпеки. Біля тата вона була в безпеці завжди: серед духу війни, зброї, хаосу та алкоголю.


І я зрозуміла. Я потрапила в цю ситуацію, щоб чи не вперше усвідомити: «Я в цілковитій безпеці, коли довіряю Вс-Вишньому! І зараз саме час довіритись Йому. Бо Він мій Небесний Батько».

Поступово тривога почала відступати, а все навколо наповнювалось Світлом. Ця ситуація для мене була завершеною. Я пройшла урок довіри і усвідомила те, що мала усвідомити. За три хвилини я спокійно вийшла звідтіля. Ніхто й не помітив, що відбулось.


Є речі, які лякають. Мене завжди лякала війна, насилля, зброя, алкоголь (який затьмарює свідомість), біль (який робить людей жорстокими). В такій ситуації я не помічала нічого – ні чоловіка свого, ні друга сім’ї… Тоді в страху я не здатна була чітко мислити, довіряти комусь з людей, я тільки думала, як звідти піти та забрати дітей.

Але в очах маленької дівчинки я побачила ВІРУ. Вона просто вірила. І все. Тому в її свідомості небезпеки не було ніде. Бо з нею її ТАТО.


Пройшов час. І через кілька років урок довіри повторився. Це не була зброя та алкоголь. Це була історія про чужу країну. І біля мене не було мого чоловіка. Мені було дуже страшно. Але я вже знала, до кого звертатись.


То до чого я веду? Страх буває сильним. Він буває всеохоплюючим. Але немає нічого сильнішого, ніж Вс-Вишній.


Юлія Дожджанюк. Оператор моделювання карми Міжнародного інституту розвитку КИЯНА (Ізраїль). Енергоцілитель. Психотерапевт. Парапсихолог. Засновниця Центру психотерапії та цілительства «Soulhealer.center”.

Запис на консультацію за тел.: +38(067)1784971

#soulhealer_center #yulia_healer #spiritual_development

Просмотров: 20

Контакти

  • Facebook Social Icon
  • YouTube Social  Icon

Із задоволенням відповім на Ваші запитання.

Юлія Дожджанюк-Дутковська

Центр психотерапії та цілительства "Soulhealer.center",

м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 100, 3ій пов., офіс 315

+38(067)1784971, viber, whatsapp.

E-mail: yulia.dozh@ukr.net

Skype: yuliadozh

fb: https://www.facebook.com/soulhealer.center

https://www.facebook.com/profile.php?id=100007949776497

  • YouTube Социальные Иконка
  • Black Facebook Icon

© 2019 Юлия Дожджанюк-Дутковская. Сайт создан на Wix.com